Консультації

Адаптація дитини до ДНЗ

"Як батькам спілкуватися з дитиною в період адаптації до ДНЗ"

1 . У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.
2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування дитини в садочку: будіть дитину лагідними словами, м’якими дотиками рук, поцілунками.
3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде також цікаво, як і дома, там багато хороших діток, нових іграшок…
4.Не погрожуйте дитині садочком як покаранням за гріхи та неслухняність.
5. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: проситися на горщик, користуватися носовичком, мити руки, їсти.
6. Забезпечуйте єдність виховного процесу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це робити, а що не можна і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретного ви вимагаєте від неї.
7. Цікавтеся у вихователів, як ваша дитина грається, як спілкується з іншими дітками.
8. Обов’язково повідомляйте вихователів про звички вашої дитини, особливості здоров’я, поведінки, як лагідно називаєте вдома свою дитину.
9. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садочка не припав на епікризні періоди: 1 рік та 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 9 місяців,3 роки.
10. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські подбають про неї.

Батькам на замітку:

"Ознаки емоційного комфорту дитини під час її перебування в ДНЗ"
1. Бажання йти до дитячого садка.
2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточуючих.
4. Висока комунікабельність дитини.
5. Висока пізнавальна діяльність та активність.
6. Активна ігрова діяльність.
7. Малюнки у світлих тонах.
8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.
9. Відсутність проблем з їжею та сном.

 
"Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ"

1.Вік дитини.

Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому періоді дитина поступово входить в рамки інтересів сімейного кола. Цього немає в період 3,5-4 років. Адаптаційний період дуже проходить важко. Малюк відчуває паніку, неприйняття. Дитина відмовляється приймати допомогу дорослого. Знаходячись у нервовому збуджені дитина не відчуває голоду. Повернувшись додому малеча, перше що відчуває – неймовірне полегшення та відчуття голоду. Дає про себе знати і нервове напруження: в дитини все викликає сльози, не може відпустити маму ні вдень ні вночі, довго не може заснути, часто прокидається з плачем. Таке не проходить безслідно, і як результат – через 3-4 дні дитина захворіє.

2. Поведінка дитини.

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.Умовно таких дітей поділяють на 3 групи.
Більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ. Голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей. Малюк може притихнути, щоб через 4-5 хвилин з новою енергією знову плакати. Діти з такої групи звикають до 30 днів.
Деякі діти. Після розлуки з мамою замикаються, стають насторожені, напружені. В них вистачає сил тільки на те, щоб забитися в який куточок, щоб ніхто їх не трогав. Ці діти ледь стримують плач, їх погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. Як тільки маму бачать зразу біжать до неї і плачуть. Адаптація триває 2-3 місяці.
Комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитсадка, вони беруть ініціативу в свої руки як з іншими дітками так і з дорослими. Протягом дня розповідають дорослим все, що знають. Самостійно роздягаються, їдять, у ліжку лежать спокійно. Адаптація триває 4-5 днів.

3. Досвід дитини.

Малюк із сім’ї, де є бабуся, дідусь, тітонька, дядя, брати та сестри вмііє по-різному поводитися з різними членами сім’ї, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайомі місця. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть маленькому сімейному колі. Їх коло спілкування обмежене. У дитини закріплюється невід’ємний зв’язок з мамою: залишившись на деякий час без неї, впадає в паніку. Адаптаційний період важкий і може стати причиною неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися і починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити, замовкає – хоч і уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка.

Якщо дитина активна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко. Інший малюк повільний, любить гратися наодинці, шум та голосні розмови дратують його. Він хоч і вміє сам одягатися та їсти, але це робить повільно. Усе це відкладає відбиток на його ставленні до навколишнього середовища. Такій дитині потрібно більше часу на адаптацію. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійні умови, з розумінням ставитися до безпідставних вередувань малюка, більше гуляти з ним, займатися цікавою діяльністю. Слід раніше вкладати дітей спати, в цей період менше ходити в гості.

Права дитини.

 

Законодавство, яке захищає права дитини

Інформаційне повідомлення: Конвенція ООН про права дитини – головний міжнародний документ щодо захисту дітей.

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично,психічно і інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь та навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги та захисту. Будь-які травми залишають слід, можливо, й на все життя.Від ставлення до дітей, розуміння їхніх потреб та інтересів, стану охорони здоровя  залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства загалом.

Міжнародне співтовариство в особі ООН уже кілька десятиріч працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя і усебічного розвитку.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об’єднаних  Націй. Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини:191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положенням. Україна приєдналась до неї 1991 року.

Раніше у світі турботу про дітей та їхній захист розглядалися як надання допомоги тим, хто її потребує. Конвенція ж визначає нову концепцію, проголошуючи забезпечення виживання, захисту та розвитку  дітей обов’язком держави та суспільства, а не питанням благодійності. Діти ще від народження мають всі основні свободи та невід’ємні права кожної людини. Важливе значення цього міжнародного документа ще й у тому, що вперше у рамках конвенції був створений міжнародний механізм контролю.

Комітет із прав дитини, уповноважений раз на п’ять років розглядати доповіді держав про прийняті заходи щодо виконання положень Конвенції.

Законодавче забезпечення прав дітей в Україні

Позаяк Конвенція не є документом прямої дії, то з часу її ратифікації (1991) Україна неухильно прямує шляхом інкорпорації найвищих стандартів прав дитини у власне законодавство і впроваджує їх у життя. Виконання Конвенції контролюється статтею 9 Конституції України, де гарантується рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Указом президента України затверджено Національну програму «Діти України»(1996), а ще раніше постановою Кабінету Міністрів від 03.11.93 була затверджена державна програма «Освіта. Україна XXI ст.», де вперше постало питання про потребу визначення державного стандарту до шкільної освіти. Це підтверджено й Законом України.

На його виконання, де в ст..15 визначено, що державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня підготовки дітей і розробляються окремо з кожного освітнього рівня, розроблений Базовий компонент дошкільної освіти (1998).У 2001 році для освітян – «дошкільників» з’явився закон прямої дії – Закон України «Про дошкільну освіту».

Водночас права дитини в Україні реалізуються в умовах економічних та соціальних суперечностей і нестабільності, що негативно позначилося на розв’язанні проблем захисту дітей. Не оминули ці явища й систему освіти:навчальні заклади недостатньо фінансуються, слабкою є їхня матеріальна база тощо. З огляду на це, постала гостра потреба у реалізації єдиної державної політик  щодо поліпшення становища дітей, їхньої освіти та соціалізації в суспільстві з якнайповнішим використанням міжнародного досвіду розв’язання проблем захисту дітей.26 квітня 2001 року Президент України  Л.Кучма підписав Закон України «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства в нашій країні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і встановлює основні засади державної політики у сфері реалізації прав дітей на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. Реалізація цього закону вимагає обднання зусиль усіх, кому небайдужа доля дітей.

Пам’ятка для батьків з правового виховання
         Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

1. Коли порушуються права дитини?
• Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.
• Коли її потреби ігноруються.
• Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
• Коли порушується недоторканість дитини.
• Коли дитину ізолюють.
• Коли дитину залякують.
• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.
• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
• Коли її особисті речі не є недоторканими.
• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

2.Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?
• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)
• Її турбує особиста безпека і любов до неї.
• Вона часто буває в поганому настрої.
• Може втекти з дому.
•  Може приймати наркотики або алкоголь.
• Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

3. Де я можу дізнатись про права своїх дітей?
• Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.
•        Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.
• „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.
•  Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді.  Київ 1999 р.
• Комітет сприяння захисту прав дитини м. Київ, тел. 295-26-96
•  Всеукраїнський комітет захисту прав людини м. Київ, пров. Шевченка 13/21-в. к.8, тел. 228-87-83

4.    Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
• Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.
• Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів, сусідів.
• Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
• Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
• Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.
• Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.
• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
• Залучати дитину для створення сімейних правил.

Патріотичне виховання.

Як виховати патріота в сім'ї

Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних - це дуже важливо , для інших - нічого особливого , треті - поняття не мають , про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов'язковим бути самому патріотом , і так само виховати своїх дітей.

 Саме поширена асоціація про людину - патріота - це людина у формі , особливо у військовій . Але для того , що б бути патріотом не обов'язково бути військовозобов'язаним , носити форму , і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці , у повазі до предків , шанування традицій , дотриманні свого як фізичного , так і морального здоров'я , створенні міцної сім'ї , і вихованні дітей на тих же засадах .

Почуття патріотизму є в душі у кожної людини , але необхідно його просто пробудити , зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки , які хочуть виховати патріота в сім'ї.

Але з чого почати? Існує кілька рекомендацій , які допоможуть знайти відповідь на питання як виховати патріота в сім'ї.

Ми проживаємо в найкращій країні , і інші країни нам заздрять ..

Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом , не кажіть при ньому погано про ту країну , де ви живете. Адже Батьківщину , як і батьків не вибирають. І повірте , як би , вам не здавалося , що десь краще , врядли це правда. У кожній країні є свої проблеми , свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть , щоб про них думали тільки добре .Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщині , говорите більше позитивного . Але в теж час не сильно прикрашати ситуацію , вчите дитину бути ще й реалістом .

Обов'язково подорожуйте . Не потрібно відразу їхати закордон , і в рідній країні є маса місць , від яких просто дух захоплює. Та й врядли ви встигли скрізь побувати .Показуйте дитині на наочності всю красу і захоплюючу історію рідних країв .

Пам'ятайте , що скоро ваша дитина стане зовсім дорослим , і зможе самостійно робити свої , вже дорослі висновки , і мати власну думку. І якщо з дитинства не закласти маленьке зернятко патріотизму , врядли воно потім зможе прорости .

Просто про складне .

Не забувайте і про те, яка багата подіями історія вашої Батьківщини. Найчастіше розповідайте дитині про подвиги , великих війнах , перемогах і поразках , правителях і государях , і навіть простих людях які , за стільки століть , сотворили цю історію , а разом з нею і країну , в якій ви зараз живете. Тільки головне робіть знижку на вік дитини , і говорите зрозумілою йому мовою . Обов'язково відповідайте на всі його питання , аналізуйте зацікавили його ситуації , робіть спільні висновки і обов'язково слухайте і приймайте думка вашої дитини. Нехай воно ще дитяче та наївне , але це перші його кроки , до вміння самостійно робити висновки.

Історія , а точніше шанобливе ставлення до неї , а так само до предків , донесена вами до свідомості дитини , допоможе вам виховати патріота в сім'ї.

Культуру в маси.

Нехай вам абсолютно комфортно на улюбленому дивані , і не хочеться нічого окрім як чашечки чаю і подивитися телевізор - вставайте і йдіть з дитиною в музей , на виставку , в ляльковий театр , на дитячий концерт . Культурний розвиток дитини з ранніх років , є невід'ємною частиною зародження почуття патріотизму. Якщо ви разом відвідували такі заходи з раннього дитинства , то є велика гарантія того , що і далі , вже в більш старшому віці у дитини буде інтерес продовжувати такі відвідування . Пам'ятайте , що зараз головним прикладом для наслідування є ви, так, що не робіть , так що б потім було прикро за втрачену можливість.

Більше позитиву .

Діти дуже чутливі до емоційного стану їх батьків , якщо вам погано , то дитині теж буде не по собі. Тому . Як би в житті не траплялося , намагайтеся налаштовувати себе на позитивну хвилю. Знаходьте позитив у будь-яких діях. Так ви не лише уникнете песимістичного настрою дитини , але так, же навчіть його легше справлятися з проблемами , не опускати руки ні за якої ситуації , і так само завжди знаходити , чому радіти . Виховати патріота неможливо в атмосфері вічної проблеми , поганого настрою і відсутності віри в майбутнє.

Підтримка .При бажанні виховати патріота в сім'ї , головне підтримка . І мова йде про всебічну підтримку . Прагнення до патріотизму повинно бути не тільки у вас , але і у вашого партнера , і близьких родичів. Живучи в такій атмосфері , дитина в майбутньому буде намагатися відтворити її вже в своїй сім'ї. Так само підтримуйте свого малюка в його поглядах , захоплення, інтереси . Хваліть за успіхи і правильно зроблені висновки з скоєних вчинків чи проступків . Пояснюйте дитині , чому ви поступаєте по відношенню до нього або іншій людині саме так , а не інакше , і просите , що б він аргументував свої вчинки так само.Чи не припиняйте його в прагненнях , і позитивному настрої , звичайно , якщо бажані дії йому не зашкодять. Навіть якщо ви не бачите перспективи , все одно намагайтеся проявити свою віру в дитину . У раптом у нього дійсно все вийде. Такі відносини зроблять ваше спілкування більш близьким , дозволять заробити авторитет перед дитиною , а так само більше контролювати його дії.

Технології .

Для допомоги собі у вихованні патріота в сім'ї , не ігноруйте результати праці вчених і техніків , використовуйте всі можливості , які нам надає , сучасний рівень розвитку даної галузі. Дивіться наукові та документальні фільми , знаходите цікаву інформацію , проводите свої розслідування , обговорюйте побачене , радійте і переживайте разом з героями фільмів.

Сімейні відносини.                   

Консультація для батьків.Покарання для дитини.

    Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
     Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків. 

"Яка дитина, така й родина"

Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми, внутрисімейна атмосфера загалом – все це незмінна практична школа батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні, морально й духовно глухі. Звичайно, вплив батьків на дітей завжди індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та особистісні особливості дитини.
Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.
На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.
Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.
Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації. Не можна принижувати один одного у присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам. Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків. У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.
Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини.
При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.
Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.

"БАТЬКІВСЬКА ЄДНІСТЬ – ВАЖЛИВИЙ ЗАКОН ВИХОВАННЯ"

Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю і любитиме мене. При цьому батьки не враховують той факт, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий – перспектива її життя і розвитку, її майбутнє.
Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість. Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім'ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір'ю у проявах «любові до дітей». Подібні явища можуть мати місце в сім'ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів.
Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім'ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з'являються улюбленці й обділені любов'ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім'ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте, нещирою,користуючись конкуруючою батьківською любов'ю.

ОГОРНІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ЛЮБОВ’Ю ТА БЕРЕЖІТЬ ЇЇ НЕРВОВУ СИСТЕМУ!

"Правила роботи та стилі поведінки для батьків з дітьми підвищеної тривожності"

·                     Налагодьте стосунки з дитиною, щоб він відчував себе спокійно і впевнено: слухайте свою дитину; проводите разом з ним якомога більше часу; розповідайте йому про свої дитячі вчинках, перемоги та невдачі; якщо в сім’ї кілька дітей, постарайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, а й зумійте приділити увагу кожному окремо.

·                     Слідкуйте за собою, особливо якщо ви перебуваєте під дією стресу і вас легко вивести з рівноваги. В цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо). У ті хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе що-небудь приємне, те, що могло б вас заспокоїти: прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д.

·                     Слідкуйте за своєю мовою. Постарайтеся, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на нього, і вже у жодному разі не загрожуватиме. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.

·                     Приймайте вашої дитини безумовно, тобто любите його не за те, що він гарний, розумний, відмінник, помічник і т.д., а просто так, просто за те, що він є. Подивіться, наскільки вам вдається приймати вашої дитини. Для цього протягом 2-3 днів порахуйте, скільки разів ви звернулися до нього з позитивними висловлюваннями (вітанням, схваленням, підтримкою), і скільки – з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або перевищує число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все благополучно. Обіймайте свою дитину не менше 4-х разів на день (звичайне ранкове привітання і поцілунок на ніч не вважаються).

Примітка: непогано то ж робити і по відношенню до дорослих членів сім’ї. Успіхів, удачі та взаєморозуміння!

Травматизм.

Попереджаємо травми на дитячих майданчиках

Дитячий ігровий майданчик – улюблене місце відпочинку багатьох малюків! Адже на ньому так весело, можна захоплююче провести час з друзями! Та й мамі з татом добре. Поки малюк бавиться, батьки можуть спокійно відпочити і посидіти на лавочці, і почитати книгу. Але, захоплені читанням, батьки рідко думають про можливі травмах. А вони є…

Безпека – понад усе!

Дитячий майданчик

Так, навчити малюка слухатися тебе під час ігор і прогулянок – дуже важливо. Але, справа також і в самих конструкціях. Придивися уважніше: драбинки на ігрових майданчиках – без поручнів, у гірок – дуже низькі борти, з них можна легко впасти. Всі дерев’яні поверхні загрожують занозами і синцями.

Багато батьків, які знайомі з сучасними ігровими комплексами, можуть заперечити нам і заявити, що ті повністю безпечні. Але часто це хибна думка. Запам’ятай: твоя дитина може просто заплутатися в цих досить складних лабіринтах з сітками і драбинками. Іноді діти можуть посоромитися покликати маму, перебуваючи в оточенні інших діток і, тоді їм доведеться падати.

Також, мама не метеор, вона не завжди може встигнути прийти на допомогу. Тому перш ніж відпустити малятко грати, переконайся, що ця ігрова конструкція підходить йому за його параметрами та віком. А ти зможеш швидко надати допомогу, якщо вона знадобиться.

Ах, гойдалки! Сіли – відлетіли…

Про гойдалки окрема розмова. Такі конструкції часто роблять без спинки, нормального сидіння, підлокітників. Розташовують гойдалки також зазвичай занадто високо. У цьому випадку краще взагалі на таких не кататися. Якщо ж ти все-таки дозволила малюкові кататися, застрахуй його поясом.

Інструктаж

Перед грою тобі треба пояснити дитині, що неможна близько підбігати до гойдалок, коли на них катаються інші дітки. А якщо сталося падіння, точно неможна швидко схоплюватися, інакше гойдалка по поверненню може боляче вдарити.

Особливо небезпечні ажурні жирафи і слоники, різні дерев’яні та металеві павутинки. На таких сучасних конструкціях є підвищений ризик впасти, зірватися і отримати серйозну травму.

Як ти зрозуміла, прикладів можна навести багато, але сам сенс ясний. Просто запам’ятай: перед тим, як вийти з дитиною на ігровий майданчик – сама детально оглянь її, визнач найнебезпечніші місця на ній, і дай малюкові відповідні інструкції.

Запам’ятай: витрачені заздалегідь 10 хвилин часу набагато зменшують ризик отримання травми на ігровий дитячому майданчику, збережуть твій спокій і здоров’я малюка.

Як вести себе з незнайомцем.

   Якщо дитина дуже відкрита і довірлива у віці 3 – 4 років, турбуватися не варто. Одні діти раніше засвоюють соціальні норми поведінки, інші трохи пізніше. Нічого страшного. Просто не залишайте дитину одну в такому віці на вулиці.

Якщо ж подібна поведінка буде зберігатися й надалі, наприклад, в 5 років дитина не знає, як вести себе з незнайомцем, розповідаючи йому про себе, про своїх батьків, про стосунки в сім’ї – тобто про те, що зазвичай не прийнято виносити на люди – це вже проблема. Тому з точки зору безпеки, дуже рекомендується вчити дитину правильній поведінці з незнайомими людьми.
«Не бери солодощі у чужих людей» – цьому вчать багато батьків. І це правильно. Розуміння того, як спілкуватися з незнайомими людьми не менш важливо, ніж уміння спілкуватися, наприклад, з друзями. Важливо пояснити дитині, як вести себе з незнайомцем, коли батьки поруч і коли їх в даний момент немає.

Як запобігти проблемі?

Важливо, щоб дитина розуміла: батьки – це його головна опора, захист і підтримка. Правило може бути таким: «! Коли я з тобою, можеш посміхатися і розмовляти, з чужими, але коли мене немає поруч, а чужа тітка або дядько звуть тебе з собою, відмовляйся і відразу ж йди»
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно. Незабувайте також навчити дитину не відкривати нікому двері якщо вдому немае дорослих. Розкажіть малюку що може трапитися. Що можуть прийти злодії й хотіти пограбувати вас. Наприклад винести ювелірні прикраси та іграшки 

       Чого слід уникати?

Не потрібно залякувати маляти, набагато ефективніше – навчити його ввічливості.Залякуючи дитини, вселяючи йому страх, дорослі надходять неправильно. В справжньої небезпеки дитина може розгубитися і не буде знати, що робити.
Важливо навчити дитину приймати обдумані рішення і давати відсіч нав’язливим незнайомцям. У паніці дитина не зможе адекватно думати і міркувати.

Як вирішити проблему?

Коли Ви поряд, вчіть дитину бути ввічливим. Це допоможе малюкові швидше знайти друзів, і в майбутньому цей досвід стане в нагоді.
Але не менш важливо убезпечити малюка, розповівши йому як правильно вести себе в тих чи інших ситуаціях. Наприклад, дозволяючи дитині вітатися з чужими у вашій присутності, Ви вчите його бути ввічливим, а забороняючи розмовляти з чужими людьми, коли Вас немає – безпечній поведінці.
Малюк не може відрізнити нешкідливого незнайомця від потенційно небезпечного, тому потрібно розповісти, що не можна брати від незнайомих подарунки чи солодощі, сідати з ними в машину або відправлятися на пошуки зниклої собаки.
Крім того абсолютно необхідно розповісти дитині, як вести себе в екстремальній ситуації. Що робити, якщо чужа тітка схопила за руку і тягне кудись, або намагається посадити його в машину. Поясніть, що дитина не повинна бути безпорадним, що він може і просто зобов’язаний захищати себе: кричати, кусатися, дряпатися, щоб привернути увагу оточуючих. Розкажіть, що кричати потрібно не «Допоможіть, врятуйте”, а, наприклад, “Це не мій тато / не моя мама! Зателефонуйте татові по телефону …” Дитина обов’язково повинен знати номер телефону батьків.
Дитина повинна знати, що Ви ніколи не надішлете за ним незнайомця, щоб забрати його з дитсадка або з дитячого майданчика.
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно
І ще пам’ятайте говорити ви повинні спокійним тоном. Ваше завдання – не налякати дитину, а дати йому інструкцію з самозахисту. Поясніть, що така ситуація не обов’язково повинна з ним статися. Але якщо, не дай Бог, сталася, він повинен знати, як себе захистити!

Як зробити свій дім безпечним для дітей

Перебуваючи у звичайному оточенні, діти часто завдають собі шкоди. У міру того, як діти дорослішають, змінюється і характер їхніх ушкоджень.
Немовлятко може легко поперхнутись шматочком їжі. Малі діти не раз падають, коли намагаються кудись вилізти, або обпікаються, чи отруюються, коли торкаються предметів, до яких можна дотягнутися, чи попробувати їх на смак.
Діти старшого дошкільного віку часто зазнають ушкоджень під час гри на дорогах або коли граються надворі.
Багатьом таким випадкам можна запобігти. Виявляючи трохи передбачливості, й, беручи до уваги вік дитини, ви можете допомогти відвернути травми і навіть смертельні випадки. І цей обов'язок допомогти дитині лежить на батьках або інших дорослих, з якими час від часу перебуває дитина.
Декілька порад, які б зробили наш дім безпечним для дітей:
Ліки. Тримайте їх подалі від дітей у зачиненій на ключ шафі. Це саме стосується натуральних ліків і тих, які не видаються за рецептом. Також попросіть гостей, котрі зупинилися у вас на ніч, тримати свої ліки у безпечному місці.
Побутові хімікати. Тримайте їх там, де діти не зможуть до них дотягнутися у стінній шафі, яка замикається. Зберігайте хімікати у тих упаковках, в яких придбали, аби їх можна було відразу розпізнати. Будьте уважними, коли користуєтеся ними, і ставте їх завжди на місце, навіть якщо залишаєте кімнату на короткий час. Ніколи не залишайте залишки дезінфікуючого засобу у посудомийці.
Кухонна плита. Завжди розвертайте ручки посуду, в якому готуєте страву, до центра плити. Якщо можливо, прикріпіть до плити запобіжний пристрій. Попіклуйтеся про те, щоб плита не нахилилася, коли дитина потягне на себе відчинені дверцята духовки.
Самі дверцята теж повинні замикатися. Чи дитина часом не опечеться, доторкнувшись до дверцят духовки? Тоді поставте запобіжний пристрій або решітку, щоб дитина не мала доступу до гарячих дверцят.
Небезпечні хатні приладдя. Ножі, ножиці й небезпечні побутові пристрої слід зберігати у шафах або шухлядах, які замикаються на ключ чи засувку, або в інших місцях подалі від дітей. Коли ви користуєтеся цими предметами й тимчасово відкладаєте їх, слідкуйте, щоб вони не лежали на краю столу чи стійки, де до них могли б дотягнутися діти. Сірники й поліетиленові мішечки також небезпечні для малих дітей.
Сходи.   Зробіть   поруччя   щонайменше 70-75 сантиметрів заввишки по обох боках сходів.
Вікна  й  двері  балкона.  Встановіть угорі  запобіжні  пристрої або ланцюжки чи придумайте щось інше, аби дитина не могла їх відчинити або
 пролізти через них, коли ви провітрюєте кімнати.
Книжкові полиці. Якщо дитина любить вилазити на предмети й висіти на них, прикріпіть книжкові полиці й інші високі меблі до стіни, щоб вони не впали.
Електричні розетки й шнури. Розетки, якими ви не користуєтеся, повинні бути чимось надійно закриті. Шнури для настільних ламп і таке інше слід прикріпити до стіни або меблів, щоб дитина не змогла стягнути лампу і її не вдарило струмом, або ж, взагалі, ставте такі лампи у безпечне місце. Ніколи не залишайте електричну праску на дошці для прасування та слідкуйте, щоб з неї не звисав шнур.
Гаряча вода. Якщо ви можете регулювати температуру гарячої води, вам слід знизити її до 50 градусів за Цельсієм, щоб дитина не ошпарилась, коли відкрутить кран.
Іграшки. Викиньте іграшки з гострими кінцями або кутами. Позбудьтесь маленьких іграшок або тих, які можна розібрати на дрібні частинки, тому що дитина може поперхнутись, якщо візьме їх до рота. Очі й ніс на м'яких іграшках повинні бути добре закріпленими. Навчіть старших братиків і сестричок забирати свої маленькі іграшки, коли немовля поруч.
Солодощі й легкі закуски. Не залишайте солодощі й легкі закуски, такі, як арахіс і карамель, у межах досяжності. Вони можуть застрягти з горлі дитини.

Коли стався нещасний випадок

Отруєння. Якщо дитина випила токсичну рідину, добре прополощіть їй рот і дайте випити одну чи дві склянки води або молока. Після цього викличте лікаря або зателефонуйте до центру інформації з надання допомоги тим, хто отруївся, аби отримати консультацію. Коли в око дитині потрапила якась їдка речовина, негайно промийте його великою кількістю води протягом 10 хвилин.
Опіки. Якщо опіки незначні, обмийте рану не занадто холодною водою принаймні 20 хвилин. Коли рана більше дитячої долоні або міститься на обличчі, суглобі, на нижній частині живота чи на статевих органах, вам слід доставити дитину в реанімаційну палату. Глибокі тілесні пошкодження завжди повинен лікувати лікар.
Загроза задушення. У випадку, коли щось застрягло у дихальному горлі дитини, дуже важливо, аби швидко вийняли цей предмет. Один з методів, який ви можете використати, це прийом Гаймліха. Якщо ви не знаєте цього методу, зверніться до лікаря, щоб отримати більше інформації, або відвідайте курси надання допомоги у разі нещасних випадків з дітьми, на яких навчають цього методу.

Образотворче мистецтво.

Консультація для батьків на тему: "Долучаємо дитини до образотворчого мистецтва"

Відомий лікар і педагог Е. А. Аркін писав: «основним і невичерпним джерелом естетичних вражень є природа у всіх її чудових перетвореннях і творах людського мистецтва».
Але дати дитині можливість на прогулянці, під час екскурсій за місто або перебування в селі, на дачі бачити природу у всій її красі, то пишною і яскравою, скромною і не менш чарівною, бачити зоряне небо, схід і захід сонця, землю в різних шатах: взимку – в білосніжному покриві, влітку – в пишному і яскравому вбранні польових квітів, восени – в золоті листя, навесні – у привабливих формах пробудження до нового життя.
Нехай дитина ще не в змозі випробувати на собі у всій повноті чарівність відкривається перед ним природи, хай від нього вислизає примхлива гра світла і тіні у лісі, велич бездонного неба, засіяного мерехтливими зірками, ніжні, швидко мінливі кольорові відтінки неба, освітленого останніми променями сонця, нехай його іноді приваблюють всякі дрібниці – скрізь розлита життя, але весь цей аромат краси вдихається дитиною і залишає в ній свій слід, який, якщо не зараз, то в майбутньому, послужить матеріалом для глибоких чистих переживань.
Вчіть дітей любити й бачити красу природи.

Про оброзотворчу діяльність дошкільнят
Відомий художник-графік Ст. А. Фаворський писав: «Було б надзвичайно радісно, якщо б вдалося дитяче творчість, не ламаючи і не відриваючи, але і не консервуючи його, а поступово ускладнюючи, переводити в творчість дорослих, не втрачаючи багатств, здобутих дитиною».
У малюнках діти відображають враження про світ, свої інтереси й можливості.
Вдома необхідно створити дитині умови для образотворчої діяльності: виділити місце для малювання, ліплення, підібрати необхідний матеріал (гуаш, акварель, фломастери, кольорові воскові крейди, олівці та ін). важливо зрозуміти, який матеріал дитина любить, частіше вибирає, але, може бути, він не знає виразності інших матеріалів. Покажіть йому деякі прийоми. Наприклад, розмазування акварелі, створення нових відтінків, кольорів.
Вдома діти частіше малюють те, що хочуть. І зміст малюнка показує, що подобається дитині, що у нього найкраще виходить. Попросіть дитину розповісти про те, що він намалював, допоможіть виділити деякі засоби художньої виразності. ( «Як ти намалював злого вовка, добру собаку?», «Чому вибрав цей колір?» та ін)питання змушують малюка замислитися, перейти до свідомого відбору характерних ознак персонажа.
Запропонуйте намалювати те, що він побачив на прогулянці в парку, після відвідування зоопарку, після читання улюбленої книги, передати в малюнку сюжет знайомої пісні.
Бажано придумувати мети малювання: запрошення, малюнок на пам'ять, портрет мами, бабусі, картину для прикраси своєї кімнати.
Роботи великого формату малюк може виконувати протягом певного терміну, поступово доповнюючи свою картину. Наприклад, дитина малює вулицю, на якій живе: спочатку багато будинків, потім транспорт, дерева, людей, які живуть в будинках, що йдуть по вулиці і т. д. Зміст може розширюватися, доповнюватися, поки у малюка є інтерес. Зробіть рамку і прикрасьте малюнком стіну в своєму будинку, пошукайте місце для картини разом з маленьким художником.
Для складання візерунків можна використовувати одяг площинний ляльки, яку діти будуть одягати, а потім грати з нею. Візерунки діти малюють, але можуть і надрукувати (листя-відбитки). Для цього треба вирізати форми з картоплі, гумки та інших предметів, які залишають слід. Вийдуть візерунки для шпалер, тканини, кайми, малюнка.
Збирайте дитячі роботи, періодично розглядайте їх, влаштовуйте виставки на улюблену тему. Дитина зовсім по-новому побачить свої малюнки.
Знайомлячи своїх дітей з образотворчим мистецтвом, розглядайте разом з ними дитячі книжки чи репродукції картин.

Зразки питань для бесід :

· Що зображено? Який настрій персонажа? (сумний, веселий, задумливий).

· Які почуття викликає в тебе цей образ? (радості, смутку).

· Як прикрашений костюм героя казки?

· Як природа допомагає зрозуміти настрій героя твору?

· Яка скульптура є у нас вдома?

· Які народні іграшки є у нас? Що вони зображують, ніж прикрашені?

· Який твір мистецтва тобі найбільше подобається?


Розглядайте з дітьми твори мистецтва у відповідності з тими завданнями, які вирішуються в даний момент на заняттях в дитячому саду.
Цікаво збирати колекцію листівок, книг, значків тощо, мати разом з дитиною предмети, картинки в певному порядку.
Відвідуйте музеї, виставкові зали, розглядайте ті ж твори, жанри, з якими знайомлять дітей у дошкільному закладі в цей період.
До відвідування виставок дитини слід підготувати заздалегідь: розглянути альбоми, репродукції з тих тем, яким присвячені екскурсії.

Робота по картині з дитиною носить наступний характер:
· Назвати прізвище художника.

· Надати можливість дитині самостійно розглянути картину; з'ясувати, зрозумілий сюжет чи ні.

· Підготувати до сприйняття тих подій, які зобразив художник.

· Недостатньо зрозуміти і оцінити лише сюжетну бік художньої роботи. Твори мистецтва не просто зображують, вони ще й щось виражають. Дорослий підводить дитину до розуміння того, що образотворче мистецтво говорить нам про здібності і потреби людини передавати в художній формі своє сприйняття світу, своє розуміння його.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ: «БЕСІДА З ДІТЬМИ ПО КАРТИНІ»
В сім'ї можна і потрібно систематично знайомити дитину з мистецтвом, поступово ускладнюючи і розширюючи теми, сюжети і образи відображуваних дитині художніх творів. В домашніх умовах можна скласти невеликі колекції репродукцій. У вільну хвилину розглядати їх з дитиною, розмовляти про них. Підбір репродукцій за темами може бути різним. Так, наприклад, може бути кілька серій малюнків на тему «Пори року» - пейзаж, а також – серія на казкову тематику у творах В. М. Васнецова, М. А. Врубеля. Але не слід показувати дитині за раз більше 5-6 репродукцій.
Не треба відразу починати розмову, нехай дитина спочатку просто розгляне репродукції. Перше враження завжди емоційно, і воно повинно лягти в основу майбутнього аналізу картини.
Розмова, природно, повинна початися з обговорення сюжету: що зображено на картині. Звідси повинен виникати і друге питання: як зображено? Який був задум художника? Яке його відношення до того, що він зобразив, і за допомогою яких засобів розкривається задум картини? Часто вся розмова зводиться до першого питання – що зображено на картині, кого намалював художник, що роблять зображені на картині люди, де вони знаходяться і т. д. Безсумнівно, такий розбір картини дещо дає дітям з пізнавальної точки зору, а саме художній твір викликає певні почуття в найбільш сприйнятливих дітей, але все ж специфіка художнього твору, в основі якого завжди лежить єдність змісту і форми, значною мірою при такому аналізі втрачається. Задум, ставлення художника залишаються нерозкритими; з сюжету виводиться мораль, мораль.
Свій задум митець доносить до глядача за допомогою специфічних для даного виду мистецтва коштів. У живопису такими засобами є вибір того, що зображує художник; потім, як він все це має на картині, щоб виділити головне (композиція картини); образна характеристика людей і тварин, за допомогою якої автор викликає у глядача те чи інше ставлення до персонажів; світло і колір в картині. Яскраві, але гармонійні барвисті поєднання викликають у глядача почуття радості, бадьорості, впевненості; м'які, як би тушковані поєднання – почуття ніжності, іноді легкого смутку; крикливий, різкі – почуття протесту, ворожості; похмурі почуття смутку і т. д.
Дуже важливо, щоб дорослі, показуючи репродукції, зуміли довести до дитячої свідомості, що художник хотів сказати своєю картиною, розкрити авторський задум. Тільки при цьому умові художній твір знайде у хлопців емоційний, естетичний відгук. Як це зробити?

Бесіду можна побудувати з наступних питань:

· Які почуття відчував художник, коли створював картину?

· Як він ставився до героїв твору?

· Як їх розумів, кого любив, ким захоплювався, кого засуджував?

· Які почуття автор хотів викликати у глядача?

· Подібні почуття відчували художники, коли зображали своїх героїв?

· Чи схожі ці картини за кольором?

· Чому не схожі? І т. д.

Треба дати зрозуміти батькам, що в картині немає нічого випадкового: загальний колорит, розподіл світла, розміщення на полотні персонажів і предметів – все служить художнику для розкриття його задуму, його думок і почуттів.
Картина В. М. Васнецова «Іван-царевич на сірому вовку» відразу дає нам уявлення про небезпеку, тривогу. Як нам передає ці почуття художник? Діти легко знаходять відповідь на це питання: «Ліс темний, дрімучий, величезні дерева, страшно», «У Івана-царевича обличчя бліде, серйозне, він в ту сторону дивиться, за меч рукою тримається, він хоробрий, а все ж таки страшно», «Царівна зовсім злякалася, не дивиться, очі опустила», «Вовк дуже поспішає, мчить, не розбираючи дороги, втомився, відкрита паща, язика висолопивши».
Щоб діти могли краще сприйняти художні особливості картини, добре показати їм не одну, а дві-три репродукції картин на аналогічні теми, зіставити їх. Наприклад, два зимових пейзажу «Лютнева блакить» В. Е. Грабаря і «Російська зима» К. Ф. Юона. запитайте у дітей, яка зима їм більше сподобалася. Більшість висловлюється за першу: «Яскраві фарби, красива картина, небо блакитне, залишки золотого листя, сніг рожевий, і тіні під деревами сині, напевно, художник радів, коли це побачив». Треба дати зрозуміти дітям, що зима зображена на двох картинах, але по-різному: одна – красива, яскрава, а друга – задумана. Дерева в інеї, мереживні, наче в імлі, тихі. І діти погодяться з вами. Так шляхом порівняння буде досягнутий новий критерій естетичної оцінки зимового пейзажу. Хлопці зрозуміють, що красу природи можна бачити і відтворювати по-різному, що вона пробуджує у художника різні почуття і думки, а той, у свою чергу, передає їх нам.
Виховання живий естетичної сприйнятливості дитини до навколишнього і необхідну допомогу у його образотворчої діяльності, всіляке її заохочення і, нарешті, продумана організація спілкування дитини з мистецтвом – все це доступно сім'ї. І це буде міцним фундаментом подальшого естетичного розвитку особистості формується малюка.

НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ.

Шановні мами, тата, бабусі і дідусі! Заохочуйте ваших дітей – синів, дочок, онуків і онучок до прекрасного. Вашій увазі пропонуються приблизні завдання, спрямовані на розвиток творчості у дітей.

ОРІЄНТОВНІ ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ З МИСТЕЦТВА

· Розглянь картини і назви їх одним словом. Заздалегідь підготуйте збірки картин-ілюстрацій, фотографій різних жанрів (пейзаж, натюрморт, портрет).

· Хто художник? Покажіть твору ( 2-4) кількох художників, дитина нехай назве їх авторів.

· Хто більше побачить і назве. Заздалегідь додайте по кімнаті репродукції картин художників, а в інший раз розставте народні іграшки, потім інші вироби народних майстрів.

· Назви, кому що потрібно. Називайте самі людини творчої професії: музикант, художник, письменник і інші, або показуйте відповідну картинку, а дитина називає, що кожному потрібно для роботи.

· Назви, хто це створив. Показуйте (послідовно) книги, ноти, картину, а дитина називає творця (професію, якщо знає, і прізвище).

· Впізнай і назви літературний персонаж (герой), якого я опишу.


Пограйте з дитиною в різні дидактичні ігри відповідного змісту (парні картинки, лото, доміно та ін)

· Склади візерунок ( різьблені зображення).

· Підберемо для кожного букета відповідну вазу. Заздалегідь підготуйте вази різної висоти і форми, потім разом з дитиною підготуйте із зрізаних на ділянці (на леваді) букети квітів.

· У ляльки день народження. До неї в гості прийдуть четверо друзів. Накрий стіл красиво.

· Ляльці на день народження подарували картину. Де її краще повісити, як ти думаєш?

· Давай подумаємо, як краще розташувати твої малюнки до казки , щоб вийшла гарна книга.

· Подумаємо, як краще розвісити твої малюнки, щоб прикрасити кімнати до свята.

· Придумай казку (загадку, вірш, небилицю).

· Придумай ще одну історію про мавпу, слоненя, папуги і удава. Завдання можна варіювати на різному змісті (добираючи твори найбільш популярні у дитини).

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ З ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

· Збери гарні осінні листочки. Розглянь їх, обведи пальчиком по контуру форми. Подумай і скажи, на що схожий кожен листок.

· Розкажи, в які кольори осінь розфарбувала листя. Знайди однакові за кольором; знайди листочки, не пофарбовані одним кольором, а кількома.

· Виклади з зібраних листочків що захочеш: візерунок, малюнок, якісь предмети.

· Поклади листок на папір, обведи його по контуру олівцем (легко натискаючи на олівець), щоб залишився на папері малюнок листочка. Домалюй і розфарбуй листок, щоб вийшла картинка із зображенням предмета, птаха або тварини.

· Створи картинку чарівного (казкового) ліси, розташувавши на аркуші паперу листя різної форми і величини і окресливши їх контур. У тебе на аркуші паперу вийдуть крони дерев, домалюй їм стовбури, потім розмалюй крони дерев якими хочеш лініями, штрихами, цятками різного кольору, щоб вийшли незвичайні дерева.

· Створи зображення різних предметів на папері різної геометричної форми ( підготуйте для дитини набір вирізаних геометричних форм невеликих за розміром – не більше 3 см).

· Склади зображення різних предметів (які сам захочеш і скільки захочеш), наклей їх.

· Розріж листки паперу ( 4х6 або 6х10) на смужки, придумай і наклей з них які захочеш картинки.

· Намалюй казковий будиночок (згадайте з дітьми, які казкові будиночки він знає).

· Розфарбуй красиво пір'ячко для картинки «Казковий птах» (підготуйте для дитини силует пір'їнки ).

· Поклади кисть руки з розведеними (або з'єднаними разом) пальцями, як захоче, змалюй її по контуру. Подивись на малюнок, подумай, на що схожа кисть руки, домалюй і розфарбуй, так, щоб вийшло те, що задумав.

· Зліпи незвичайну тварину .

· Створи керамічну плитку з красивою квіткою, метеликом, придумай малюнок, який захочеш.

· Створи казкове царство (у різних видах діяльності: у малюнку, ліпленні, аплікації). Це може бути і панорама, включає всі види діяльності.

Консультація для батьків

на тему: «Потоваришуй з олівцем»

Діти у всьому нас наслідують, особливо якщо ми щось робимо із задоволенням. Побачивши в нашій руці олівець чи пензлик, ручку чи крейду, вони, затамувавши дихання, намагаються зрозуміти, що ми робимо.

Діти люблять робити все так, як «дорослі» — це закон розвитку душі та духу,тому відноситись до цього потрібно з розумінням і терпінням та іноді проявляти винахідливість, щоб нічого не забороняти, але переключити увагу та зацікавленість на більш доступне та привабливе. Наприклад, мама чи тато щось пишуть, в двері подзвонили - потрібно відчинити! Скориставшись цим, спостережлива маленька людина, хоче відчути те, що відчуває дорослий, сміливо бере в руки ручку чи олівець і з почуттям «дорослого» (як тато чи мама) починає робити те, що за хвилину до того робили вони. І там же. Хіба можна за це наказувати? Покарати за те, що дитина хоче бути такою, як ми? Ні в якому раз! Нам потрібно проявити мудрість і поговорити з малюком, поважаючи його почуття. Так ми навчимо його поважати почуття інших людей. Кожна лінія, проведена самостійно, — це успіх, радість від розуміння того, що я можу сам! Знайомлячись з матеріалами для малювання, малюки експериментують з ними, шукають більш міцні та м'які - що залишають яскравий, насичений слід. Тому і обирають фломастери. Так , фломастери дають насичені лінії, їх зручно тримати в руці, вони грубіші ніж звичайні олівці і не ламаються. Але у них є одне серйозне "але" — товщина і тональність лінії, залишеної фломастером, не змінюються в залежності від натиску на корпус фломастера. Тому з допомогою фломастера неможливо досягти плавних переходів різних відтінків одного кольору і різних кольорів із одного в інший, в результаті чого з'являється третій колір. Всіма цими якостями володіють сучасні кольорові олівці. Можливості у олівців великі, а значить більша і палітра вражень і переживань юних художників - експериментаторів. Робота кольоровими олівцями, як і будь - яке мистецтво, гармонізує почуття людини, а значи ть, допомагає укріпити здоров'я. Ви не замислювалися, чому всі діти малюють? Чому вони починають робити це раніше, чим розмовляти? Можливо тому, що бажають нам щось сказати? Можливо тому, що намагаються в собі щось перебороти чи порадувати себе та навколишніх. Щоб розгадати таємницю дитячого малювання, ми , дорослі, звертаємося за поясненнями до психолога. Але чому ми не запитаємо просто у дітей? Чому всі діти малюють? Тому, що вони художники. І це не перебільшення. Це правда! І нам, дорослим, потрібно рахуватися з нею. Що потрібно, щоб малюнок полупився гарним? Щоб діти малювали самі; тиша; щоб не квапили; великий аркуш. Саме головне, ми повинні зрозуміти: завдяки творчості, діти пізнають себе, звільняються від поганого і укріпляють добре, пре красне, розв'язують свої важливі проблеми. Буде дуже корисно і правильно не обмежувати малюків потребою малювати лише в зошиті. Не бійтеся дати чистий білий аркуш; причому чим більший, тим краще. Погодьтеся: намалювати своє дерево, свій будинок, свого чоловічка - це сміливе відкриття, тому що не по шаблону, не по схемі, а таких, яких ніхто ще не малював.